несамохідний
НЕСАМОХІДНИЙ, а, е. Який не може рухатися власним ходом, автоматично. Щодоби до причалів [Київського порту] швартуються і вирушають в рейс десятки самохідних і несамохідних суден (Рад. Укр., 8. IX, 1961, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | несамохідний | несамохідна | несамохідне | несамохідні |
Родовий | несамохідного | несамохідної | несамохідного | несамохідних |
Давальний | несамохідному | несамохідній | несамохідному | несамохідним |
Знахідний | несамохідний, несамохідного | несамохідну | несамохідне | несамохідні, несамохідних |
Орудний | несамохідним | несамохідною | несамохідним | несамохідними |
Місцевий | на/у несамохідному, несамохіднім | на/у несамохідній | на/у несамохідному, несамохіднім | на/у несамохідних |