неспокушений
НЕСПОКУШЕНИЙ, а, е. 1. Який не має досвіду, знань у чому-небудь. Неспокушений хлоп замість того, щоб здивуватися на поставлене йому запитання і почати хитрі маскування, поклав собі наперед, що треба відпиратися (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 217); Мова актора.. перебуває часом в такому хаотичному стані, що навіть непідготовленому і неспокушеному глядачеві буває соромно за виконавця-актора (З глибин душі, 1959, 50).
2. перен. Не зваблений, не знаджений ким-, чим-небудь; незайманий, чистий. Отець Вікентій.. стає навколішки і несе свою многотрудну молитву і неспокушену душу до мовчазного Христа... (Стельмах, І, 1962, 391).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неспокушений | неспокушена | неспокушене | неспокушені |
Родовий | неспокушеного | неспокушеної | неспокушеного | неспокушених |
Давальний | неспокушеному | неспокушеній | неспокушеному | неспокушеним |
Знахідний | неспокушений, неспокушеного | неспокушену | неспокушене | неспокушені, неспокушених |
Орудний | неспокушеним | неспокушеною | неспокушеним | неспокушеними |
Місцевий | на/у неспокушеному, неспокушенім | на/у неспокушеній | на/у неспокушеному, неспокушенім | на/у неспокушених |