нудьгування
НУДЬГУВАННЯ, я, с . Стан за знач. нудьгувати. Він помчав до Варшави розважатись і відпочивати, передбачаючи добру нагороду за довге нудьгування (Тулуб, Людолови, II, 1957, 390).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нудьгування | нудьгування |
Родовий | нудьгування | нудьгувань |
Давальний | нудьгуванню | нудьгуванням |
Знахідний | нудьгування | нудьгування |
Орудний | нудьгуванням | нудьгуваннями |
Місцевий | на/у нудьгуванні | на/у нудьгуваннях |
Кличний | нудьгування | нудьгування |