нужник
НУЖНИК, а, ч., розм. Те саме, що убиральня. Увечері з двома товаришами він підстеріг Вальтера Бера і втопив його в нужнику (Донч., IV, 1957, 204); Боже! Як огидно смердить земля! .. Відгонить спаленим порохом, залізним гаром, сіркою, аміаком - чорт-і-чим! Не земля, а нужник, прости господи! (Смолич, Мир.., 1958, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нужник | нужники |
Родовий | нужника | нужників |
Давальний | нужникові, нужнику | нужникам |
Знахідний | нужник | нужники |
Орудний | нужником | нужниками |
Місцевий | на/у нужнику | на/у нужниках |
Кличний | нужнику | нужники |