нюансування
НЮАНСУВАННЯ, я, с . 1. Дія за знач. нюансувати. У пейзажах Коцюбинського відчуваємо прагнення письменника передати складні комбінації світла й тіні, тонке нюансування, взаємопроникнення й мінливість барв (Рад. літ-во, 4, 1964, 93).
2. Система нюансів у музичному творі, живопису. Найцікавіші зразки ладового нюансування зустрічаються у Стеценка там, де він прагне передати внутрішню складність настрою (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 57).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нюансування | нюансування |
Родовий | нюансування | нюансувань |
Давальний | нюансуванню | нюансуванням |
Знахідний | нюансування | нюансування |
Орудний | нюансуванням | нюансуваннями |
Місцевий | на/у нюансуванні | на/у нюансуваннях |
Кличний | нюансування | нюансування |