нявкання
НЯВКАННЯ, я, с ., розм. Дія за знач. нявкати і звуки, утворювані цією дією. Раптом чути жалісне котяче нявкання (Коч., II, 1956, 34); Колюча гущавина низькорослої жовтої акації на схилах яру повнилася нявканням березневих котів (Мур., Жила.. вдова, 1960, 187); * Образно. - Нічого співати, Іно, бо не спів вийде, а так - котяче нявкання (Шовк., Починається юність, 1938, 258).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нявкання | нявкання |
Родовий | нявкання | нявкань |
Давальний | нявканню | нявканням |
Знахідний | нявкання | нявкання |
Орудний | нявканням | нявканнями |
Місцевий | на/у нявканні | на/у нявканнях |
Кличний | нявкання | нявкання |