обапіл
ОБАПІЛ, пола, ч. 1. Дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж. Поверх нашвидку зроблених верстатів лежали обаполи, глиці, а по них ритмічно човгали фуганки (Кир., Вибр., 1960, 419); Подвір'я МТС наполовину було обнесено новою огорожею з обаполів (Збан., Переджнив'я, 1955, 61).
2. Розпиляна вздовж колода, розпиляний стовбур дерева. Лампочка з рефлектором освітлює частину стіни, вздовж якої стоять обаполи, підпираючи.. стелю (Ю. Янов., II, 1954, 147).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обапіл | обаполи |
Родовий | обапола | обаполів |
Давальний | обаполові, обаполу | обаполам |
Знахідний | обапіл | обаполи |
Орудний | обаполом | обаполами |
Місцевий | на/у обаполі | на/у обаполах |
Кличний | обаполе | обаполи |