оббитий
ОББИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оббити. Вітер встеля під ноги каштанів оббитий квіт (Забашта, Квіт.., 1960, 16); Казарми були довгі, обідрані, з оббитими дощем стінами (Н.-Лев., II, 1956, 200); Часом прийде [Василь] оббитий, синцями вкритий, закривавлений (Коб., II, 1956, 10); На широких, оббитих китайкою ослонах, сиділи татари (Коцюб., І, 1955, 393).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оббитий | оббита | оббите | оббиті |
Родовий | оббитого | оббитої | оббитого | оббитих |
Давальний | оббитому | оббитій | оббитому | оббитим |
Знахідний | оббитий, оббитого | оббиту | оббите | оббиті, оббитих |
Орудний | оббитим | оббитою | оббитим | оббитими |
Місцевий | на/у оббитому, оббитім | на/у оббитій | на/у оббитому, оббитім | на/у оббитих |