обважений
ОБВАЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обважити. За огорожею.. підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); Не чаруй мене знову оманами, Не розплющуй обважених вій (Граб., І, 1959, 556); З пониклою, обваженою гіркими думами головою вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики (Коцюб., II, 1955, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обважений | обважена | обважене | обважені |
Родовий | обваженого | обваженої | обваженого | обважених |
Давальний | обваженому | обваженій | обваженому | обваженим |
Знахідний | обважений, обваженого | обважену | обважене | обважені, обважених |
Орудний | обваженим | обваженою | обваженим | обваженими |
Місцевий | на/у обваженому, обваженім | на/у обваженій | на/у обваженому, обваженім | на/у обважених |