обвітрений
ОБВІТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвітрити. Його бліда рука ставала ще білішою, коли він торкався нею засмаглого чола, обвітреного всіма вітрами Європи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 366); // у знач. прикм. Берет [Джузеппе] горить, обвітрені руки на веслах, а весла - як крила в блакиті (Коцюб., II, 1955, 416).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обвітрений | обвітрена | обвітрене | обвітрені |
Родовий | обвітреного | обвітреної | обвітреного | обвітрених |
Давальний | обвітреному | обвітреній | обвітреному | обвітреним |
Знахідний | обвітрений, обвітреного | обвітрену | обвітрене | обвітрені, обвітрених |
Орудний | обвітреним | обвітреною | обвітреним | обвітреними |
Місцевий | на/у обвітреному, обвітренім | на/у обвітреній | на/у обвітреному, обвітренім | на/у обвітрених |