обдуманий
ОБДУМАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обдумати. Кожне слово у Назара було зважене, кожна думка, мабуть, заздалегідь обдумана і виношена (Збан., Переджнив'я, 1955, 127).
2. у знач. прикм. Який є результатом обмірковування, обдумування. Люблю я молодість безумну, І тиск, і радість многошумну, І дам обдуманий наряд (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 25); Треба, щоб кожний.. обирав собі такий напрям у дальшому навчанні, який несхибно вивів би молоду людину на.. шлях обдуманий, омріяний, творчий і радісний (Вол., Місячне срібло, 1961, 295).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обдуманий | обдумана | обдумане | обдумані |
Родовий | обдуманого | обдуманої | обдуманого | обдуманих |
Давальний | обдуманому | обдуманій | обдуманому | обдуманим |
Знахідний | обдуманий, обдуманого | обдуману | обдумане | обдумані, обдуманих |
Орудний | обдуманим | обдуманою | обдуманим | обдуманими |
Місцевий | на/у обдуманому, обдуманім | на/у обдуманій | на/у обдуманому, обдуманім | на/у обдуманих |