обжинки
ОБЖИНКИ, ів, мн., етн. Закінчення, останній день жнив і свято з цієї нагоди. Надходить осінь. Одробились у полі; справили обжинки (Вовчок, І, 1955, 61); Колос у полі нахилить пшениця, Пилом покрита з курного шляху. Будуть їй добрі обжинки сниться (Шпорта, Вибр., 1958, 51); Нам не раз доводилось бути в селі на обжинках. Останню гривку тепер, як правило, зрізає своєю машиною передовий комбайнер, дівчата йому плетуть вінок (Вітч., 3, 1969, 212).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обжинки | |
Родовий | обжинків | |
Давальний | обжинкам | |
Знахідний | обжинки | |
Орудний | обжинками | |
Місцевий | на/у обжинках | |
Кличний | обжинки |