облава
ОБЛАВА, и, ж . 1. мисл. Полювання, при якому оточується місце, де перебуває звір. Вранці виїхали комісари до козацького табору з Яном Жолкєвським на чолі, а інші улаштували облаву на ведмедів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 224); Допоміжним засобом існування було полювання на велику дичину, яку ловили, влаштовуючи облави (Іст. СРСР, І, 1956, 73); // Ланцюг загоничів, які оточують звіра. Вовки прорвали облаву.
2. Оточення місця, де перебувають або можуть перебувати переслідувані особи, з метою їх затримання, арешту. Всі дороги будуть обставлені, а завтра, може, й облаву зроблять по лісах (Фр., II, 1950, 162); Кінні козаки робили облави і вже кількох дезертирів упіймали (Донч., III, 1956, 123); // Особи, які беруть участь в оточенні, затриманні кого-небудь. - В озерах лежиш під водою, в роті тримаєш очеретину й дихаєш крізь очеретину, аж доки пройде поблизу облава (Ю. Янов., І, 1954, 278); Облава йшла на зближення, пострілів не було (Тют., Вир, 1964, 535).
3. діал. Натовп.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | облава | облави |
Родовий | облави | облав |
Давальний | облаві | облавам |
Знахідний | облаву | облави |
Орудний | облавою | облавами |
Місцевий | на/у облаві | на/у облавах |
Кличний | облаво | облави |