облуплений
ОБЛУПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до облупити. Ось облуплені смереки лежать: десь уверху стяв їх гуцул, обрубав гілля, облупив (Хотк., II, 1966, 315); Доярки лишають облуплені яєчка.., недопиті пляшки молока і накидаються на свіжу пошту (Вол., Місячне срібло, 1961, 222); Пара йде з щойно облупленого звіра (Ю. Янов., І, 1958, 186).
2. у знач. прикм. Який повністю чи частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий, обшарпаний. Дерева якісь дивні - зовсім облуплені, голісінькі, ніби з них хто взяв та й спустив усю кору (Збан., Мор. чайка, 1959, 6); Стіни, не прикриті килимами, були облуплені (Вільде, Сестри.., 1958, 463); // Який відпав, осипався частинками, шматками (про верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. чого-небудь). Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа... Ілюмінатори засновані павутинням (Гончар, Тронка, 1963, 236); Старенька канапа сиротливо тулилася до стінки з облупленою шпалерою (Збан., Курил. о-ви, 1963, 23); // Який облущився під дією сонця, вітру і т. ін. (про шкіру людини). Він сидів на ослоні і мастив олією свій облуплений гострий ніс (Чаб., Балкан, весна, 1960, 21).
@ Знати як облупленого (як облуплених) див. знати.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | облуплений | облуплена | облуплене | облуплені |
Родовий | облупленого | облупленої | облупленого | облуплених |
Давальний | облупленому | облупленій | облупленому | облупленим |
Знахідний | облуплений, облупленого | облуплену | облуплене | облуплені, облуплених |
Орудний | облупленим | облупленою | облупленим | облупленими |
Місцевий | на/у облупленому, облупленім | на/у облупленій | на/у облупленому, облупленім | на/у облуплених |