обмежований
ОБМЕЖОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обмежувати. Саме місто Буша.. з одного боку тулилось до стрімчастої скелі, а зокола було обмежоване високим земляним валом і добрим дубовим гостроколом (Стар., Облога.., 1961, 4).
2. у знач. прикм., заст. Обмежений (у 3 знач.). Кравченко, мабуть, дуже добра і щира людина, але дуже обмежована (Коцюб., III, 1956, 168).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обмежований | обмежована | обмежоване | обмежовані |
Родовий | обмежованого | обмежованої | обмежованого | обмежованих |
Давальний | обмежованому | обмежованій | обмежованому | обмежованим |
Знахідний | обмежований, обмежованого | обмежовану | обмежоване | обмежовані, обмежованих |
Орудний | обмежованим | обмежованою | обмежованим | обмежованими |
Місцевий | на/у обмежованому, обмежованім | на/у обмежованій | на/у обмежованому, обмежованім | на/у обмежованих |