обнадієний
ОБНАДІЄНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обнадіяти. Було заарештовано і чимало селян, а в багатьох на спині горіли рубці од нагайки. Проте роз 'їздилися обнадієні бурхливим велелюддям (Головко, II, 1957, 255); // у знач. прикм. До Михайла з усіх боків потяглися руки, на нього благально дивилися сумовиті, обнадієні очі (Збан., Сеспель, 1961, 157).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обнадієний | обнадієна | обнадієне | обнадієні |
Родовий | обнадієного | обнадієної | обнадієного | обнадієних |
Давальний | обнадієному | обнадієній | обнадієному | обнадієним |
Знахідний | обнадієний, обнадієного | обнадієну | обнадієне | обнадієні, обнадієних |
Орудний | обнадієним | обнадієною | обнадієним | обнадієними |
Місцевий | на/у обнадієному, обнадієнім | на/у обнадієній | на/у обнадієному, обнадієнім | на/у обнадієних |