оборона
ОБОРОНА, и, ж. 1. Дія за знач. обороняти і оборонятися. - Він ганя по вигону та скликає [громаду] на оборону [кріпаків] (Мирний, 1, 1949, 307); Два з половиною місяці тривала оборона Києва (Ком. Укр., 5, 1965, 27); [Парвус:] В нас тепер іде свята війна за оборону небесної держави (Л. Укр., II, 1951, 346); - Перепрошую вас.., що я так опізнився: в суді при розправі був, оборона протяглася аж до сеї години (Фр., II, 1950, 50).
2. Заступництво, підтримка; захист. - Не зачіпайте мене теперечки, бо я знайшла собі міцну оборону, знайшла захист певний і незламний (Н.-Лев., IV, 1956, 254); Чоловік, як ворона, а все ж жінці оборона (Укр.. присл.., 1955, 123); Немов шукаючи оборони перед ворогом, вона хапається руками за вчителеві плечі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 197).
@ Брати (взяти) під [свою] оборону кого, що; Виступати (виступити) в оборону кого, чого; Ставати (стати) в оборону кого, чого - заступатися за кого-, що-небудь; обстоювати, захищати когось, щось. Мама давніше було завжди брала Юзю під свою оборону (Л. Укр., III, 1952, 635); Виступаючи в оборону національних прав українського народу, Нечуй-Левицький.. рішуче засуджує царський уряд, реакційні кола Росії (Рад. літ-во, 9, 1966, 44); Груня стала в оборону чоловіка, що не вміє кривить душею (Горд., II, 1959, 253).
3. Сукупність засобів, необхідних для безпеки, захисту країни. - Нема коли особливо сумувати: на оборону працюємо... (Гончар, III, 1959, 180).
4. військ. Система вогневих точок, укріплень і т. ін., на якій розміщуються війська, готуючись відбити напад противника. Від долини.. починалася нова височина, замкнута нашим переднім краєм оборони (Кач., Вибр., 1953, 311); В горах нерідко ні в них, ні в нас не було суцільної оборони (Гончар, III, 1959, 116); * Образно. Ворота відкрилися - і троянчани безборонно в 'їхали на заводський двір. "Ну, через першу оборону прорвалися", - полегшено зітхнув Дорош (Тют., Вир, 1964, 145).
Займати (зайняти) оборону - відповідним розміщенням військ, вогневих засобів і т. ін. готуватися до відбиття атаки, нападу противника. Вулицею перебігали підрозділи, займаючи оборону по садках і городах (Багмут, Опов., 1959, 69); В тилу лівого флангу, де зайняв оборону перший батальйон, німці півгодини тому скинули авіадесант (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9); Стояти в обороні - займати яку-небудь позицію з відповідним розміщенням вогневих засобів перед можливим нападом противника. Третій батальйон стояв у тимчасовій обороні серед степових горбів та балок (Гончар, III, 1959. 193).
5. юр. Сторона, яка відстоює інтереси обвинувачуваного під час суду. Він просто не радив адвокатові брати на себе його оборону і хотів боронитися сам (Сміл., Сад, 1952, 210).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оборона | оборони |
Родовий | оборони | оборон |
Давальний | обороні | оборонам |
Знахідний | оборону | оборони |
Орудний | обороною | оборонами |
Місцевий | на/у обороні | на/у оборонах |
Кличний | обороно | оборони |
оборонити
ОБОРОНИТИ див. обороняти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обороню | оборонимо |
2 особа | оборониш | обороните |
3 особа | оборонить | оборонять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | оборонив | оборонили |
Жіночий рід | оборонила | |
Середній рід | оборонило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оборонімо | |
2 особа | оборони | обороніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | оборонивши |