обряджати
ОБРЯДЖАТИ і рідко ОБРЯЖАТИ, аю, аєш, недок., ОБРЯДИТИ, ряджу, рядиш, док., перех., розм. 1. Одягати, наряджати кого-небудь (перев. у святковий гарний одяг). У білій сорочці та ще і з манишкою дядя Гриша. Тільки що надів оце - обстібається. . - Оце так обрядила! Спасибі, Олянко! (Головко, І, 1957, 372); * У порівн. Одне [листя] жовте, інше жовтогаряче, а берези, як золотими дукачами хто обрядив (Вол., Наддн. висоти, 1953, 44); // Обмивати й одягати покійника. Йому не слід було дивитися, як обряджатимуть матір, і він вийшов надвір (Коцюб., II, 1955, 277); // ким, у кого. Одягаючи певним чином, робити схожим на кого-, що-небудь.
2. Влаштовувати, справляти що-небудь. Зразу й виявилося, що обрядити весілля не так просто (Смолич, Мир.., 1958, 25); // Готувати до чогось, перед чимось; лаштувати, обладнувати. - Лаштуй же, брате, гостру зброю, борзих коней обряджай у путь (Забіла, У.. світ, 1960, 161); Велике вікно було відчинене навстіж. Зачинив [Сльоза] його і, обрядивши собі як-небудь постіль, забився під теплу ковдру (Панч, На калин. мості, 1965, 208).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обряджаю | обряджаємо |
2 особа | обряджаєш | обряджаєте |
3 особа | обряджає | обряджають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обряджатиму | обряджатимемо |
2 особа | обряджатимеш | обряджатимете |
3 особа | обряджатиме | обряджатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обряджав | обряджали |
Жіночий рід | обряджала | |
Середній рід | обряджало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обряджаймо | |
2 особа | обряджай | обряджайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обряджаючи | |
Минулий час | обряджавши |