обурливий
ОБУРЛИВИЙ, а, е. 1. Який викликає обурення. [Криницька:] Книжка шкідлива, політично дволика.. А просто сказати - обурлива книжка (Мик., І, 1957, 396); - Ви своїм обурливим анархізмом підриваєте авторитет райкому (Руд., Остання шабля, 1959, 509).
2. Який виражає обурення; сповнений обурення. Схвачувався вітер, розносив обурливі слова парубка (Горд., Чужу ниву.., 1947, 8); Якась жінка в залі зойкнула, і на адресу гестапівця полетіли обурливі вигуки (Хижняк, Тамара, 1959, 284).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обурливий | обурлива | обурливе | обурливі |
Родовий | обурливого | обурливої | обурливого | обурливих |
Давальний | обурливому | обурливій | обурливому | обурливим |
Знахідний | обурливий, обурливого | обурливу | обурливе | обурливі, обурливих |
Орудний | обурливим | обурливою | обурливим | обурливими |
Місцевий | на/у обурливому, обурливім | на/у обурливій | на/у обурливому, обурливім | на/у обурливих |