обхаючувати
ОБХАЮЧУВАТИ і ОБХАНЮЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБХАЮЧИТИ і ОБХАНЮЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм., рідко. Надавати чому-небудь приємного, охайного вигляду; обчищати. Працьовиті руки миють вікна, тинькують призьбу, обхаючують стіни (Шиян, Переможці, 1950, 157); Дідова дочка закотила рукави, обполола, обханючила [яблуньку] і пісочком обсипала (Ів., Укр.. казки, 1950, 89); // Усувати з чого-небудь бруд і т. ін., надаючи йому приємного, охайного вигляду. А я й забув, що можу взяти мила у брата-крамаря зовсім задурно, щоб трохи обхаючить рабські злидні (Л. Укр., II, 1951, 231).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обхаючую | обхаючуємо |
2 особа | обхаючуєш | обхаючуєте |
3 особа | обхаючує | обхаючують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обхаючуватиму | обхаючуватимемо |
2 особа | обхаючуватимеш | обхаючуватимете |
3 особа | обхаючуватиме | обхаючуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обхаючував | обхаючували |
Жіночий рід | обхаючувала | |
Середній рід | обхаючувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обхаючуймо | |
2 особа | обхаючуй | обхаючуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обхаючуючи | |
Минулий час | обхаючувавши |