обітний
ОБІТНИЙ, а, е, книжн. Стос. до обіту; обіцяний. Цезар богам італійським обіцяну почесть складає: Триста в великому місті присвячує храмів обітних (Зеров, Вибр., .1966, 258).
Обітна земля (країна); Обітний край - те саме, що Обітована земля (країна); Обітований край (див. обітований). О Марсельєзо, бий в серця черстві, холодні, Глухих, сліпих під прапори скликай, Зови народ на свято всенародне, Веди народ в обітний край (Олесь, Вибр., 1.958, 282).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обітний | обітна | обітне | обітні |
Родовий | обітного | обітної | обітного | обітних |
Давальний | обітному | обітній | обітному | обітним |
Знахідний | обітний, обітного | обітну | обітне | обітні, обітних |
Орудний | обітним | обітною | обітним | обітними |
Місцевий | на/у обітному, обітнім | на/у обітній | на/у обітному, обітнім | на/у обітних |