овочівник
ОВОЧІВНИК, а, ч. Той, хто вирощує овочі. На рибальському улові й урожаях овочівників постав консервний промисел (Смолич, V, 1959, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | овочівник | овочівники |
Родовий | овочівника | овочівників |
Давальний | овочівникові, овочівнику | овочівникам |
Знахідний | овочівника | овочівників |
Орудний | овочівником | овочівниками |
Місцевий | на/у овочівнику, овочівникові | на/у овочівниках |
Кличний | овочівнику | овочівники |