одненький
ОДНЕНЬКИЙ, а, е, розм. Лише, виключно один. - Як же таки дівчині та за вдовця [вдівця] йти? .. та ще, мо, діти є.. Хоча б одненьке тільки (Григ., Вибр., 1959, 37); - Ач, яка хитра, кавуна їй хочеться. А баштан у тебе є? От нехай біля дороги баштан ростиме, ми й попросимо скибочку одненьку (Ю. Янов. І, 1954, 102).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одненький | одненька | одненьке | одненькі |
Родовий | одненького | одненької | одненького | одненьких |
Давальний | одненькому | одненькій | одненькому | одненьким |
Знахідний | одненький, одненького | одненьку | одненьке | одненькі, одненьких |
Орудний | одненьким | одненькою | одненьким | одненькими |
Місцевий | на/у одненькому, одненькім | на/у одненькій | на/у одненькому, одненькім | на/у одненьких |