ОДНОБОКО. Присл. до однобокий. Він [Г. Сковорода] бачив, що світ створений неможливо - однобоко, потворно і що його треба поліпшити (Тич., III, 1957, 110); Тут директор хлопця оком Зміряв з ніг до голови: - Надто, друже, однобоко Дивитесь на маси ви (Воскр., З перцем!, 1957, 237).