оживаючий
ОЖИВАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до оживати. Тут [у повісті І. Франка "Петрії і Довбущуки"] повно всякого страхіття, розбійників, заклятих скарбів, привидів, душогубства і оживаючих мерців (Коцюб., III, 1956, 31); Відозвався [відізвався] нараз серед оживаючого гомону товариства тремтячий, глухий, старечий голос (Фр., І, 1955, 326).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оживаючий | оживаюча | оживаюче | оживаючі |
Родовий | оживаючого | оживаючої | оживаючого | оживаючих |
Давальний | оживаючому | оживаючій | оживаючому | оживаючим |
Знахідний | оживаючий, оживаючого | оживаючу | оживаюче | оживаючі, оживаючих |
Орудний | оживаючим | оживаючою | оживаючим | оживаючими |
Місцевий | на/у оживаючому, оживаючім | на/у оживаючій | на/у оживаючому, оживаючім | на/у оживаючих |