озвучення
ОЗВУЧЕННЯ, я, с. 1. спец. Дія за знач. озвучити. При озвученні фільму бувають випадки, коли, монтуючи фільм, люди відчувають недолік у ньому: щось там не так (Довж., III, 1960, 289).
2. лінгв. Надання дзвінкості звукам мови. Не зустрічаємо в російській мові озвучення приголосних "ч", "ц" (тобто дзвінких "дж", "дз"), немає в ній і нескладового "у" (Худ. чит.., 1955, 34).
3. перен., поет. Надання виразності або музичності звучання поетичному творові шляхом добору слів з певними звуками або звукосполученнями. Художньої виразності поет [П. Тичина] досягає також багатим озвученням твору ["Партія веде"], застосуванням численних алітерацій та асонансів (Укр. літ., 10, 1957, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | озвучення | озвучення |
Родовий | озвучення | озвучень |
Давальний | озвученню | озвученням |
Знахідний | озвучення | озвучення |
Орудний | озвученням | озвученнями |
Місцевий | на/у озвученні | на/у озвученнях |
Кличний | озвучення | озвучення |