окличник
ОКЛИЧНИК, а, ч., рідко. Те саме, що оповісник. Бенкет великий готується в царських палатах. Все прибране, все скінчене, окличники оббігали весь Рим, гукаючи запросини цісарської (Дн. Чайка, Тв., 1960, 200); Стріла бранців сумнозвісна Кафа лементом окличників купецьких (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 573).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окличник | окличники |
Родовий | окличника | окличників |
Давальний | окличникові, окличнику | окличникам |
Знахідний | окличника | окличників |
Орудний | окличником | окличниками |
Місцевий | на/у окличнику, окличникові | на/у окличниках |
Кличний | окличнику | окличники |