около
ОКОЛО, а, с., діал. 1. Зовнішня поверхня будівлі. Червонуваті небілені окола хатів [хат] ледве було видно за старими сливами та кислицями (Н.-Лев., II, 1956, 389); - Щоб було гарно, - говорили чепільські муляри, будівельники, скромно гаптуючи цегельний орнамент на околі двоповерхової середньої школи (Ле, Мої листи, 1945, 37).
2. Навколишня місцевість; околиця. - Міркую Я про Кочеранюка старого. Гуцул-богатир, на все около Найславніший з давніх літ керманич (Фр., XIII, 1954, 332); Він [Янка Купала].. спокійно поглядає на В 'язинку.. І ніби й нині чує все около, Склоняючи перед поетом чоло, Його прекрасно-горде: Я мужик (Рильський, III, 1961, 280).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | около | окола |
Родовий | окола | окол |
Давальний | околу | околам |
Знахідний | около | окола |
Орудний | околом | околами |
Місцевий | на/у околі | на/у околах |
Кличний | около | окола |