окривджений
ОКРИВДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до окривдити. Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (Мал., Книга.., 1954, 67); Окривджене почуття і залишки гніву, наче вороги, товклися в парубочій душі (Стельмах, І, 1962, 546); // окривджено, безос. присудк. сл. З наказу Захара стражника було окривджено, зламано огорожу, засипано колодязь, і він тепер мстився (Горд., Чужу ниву.., 1947, 283).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окривджений | окривджена | окривджене | окривджені |
Родовий | окривдженого | окривдженої | окривдженого | окривджених |
Давальний | окривдженому | окривдженій | окривдженому | окривдженим |
Знахідний | окривджений, окривдженого | окривджену | окривджене | окривджені, окривджених |
Орудний | окривдженим | окривдженою | окривдженим | окривдженими |
Місцевий | на/у окривдженому, окривдженім | на/у окривдженій | на/у окривдженому, окривдженім | на/у окривджених |