окрикати
ОКРИКАТИ, аю, аєш і ОКРИКУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКРИКНУТИ, ну, неш, док., рідко. 1. перех. і без додатка. Те саме, що окликати. - Ну, як, Чуприна! - окрикнув його чорнявий шахтарчук (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 114); Черевань усе окрикував Сомка гетьманом (П. Куліш, Вибр., 1969, 169).
2. неперех. Те саме, що вигукувати. Бач, куди вони забралися на прохолоду! - скрикнув Книш, виходячи до їх на рундук (Мирний, III, 1954, 141).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | окрикаю | окрикаємо |
2 особа | окрикаєш | окрикаєте |
3 особа | окрикає | окрикають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | окрикатиму | окрикатимемо |
2 особа | окрикатимеш | окрикатимете |
3 особа | окрикатиме | окрикатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | окрикав | окрикали |
Жіночий рід | окрикала | |
Середній рід | окрикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | окрикаймо | |
2 особа | окрикай | окрикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | окрикаючи | |
Минулий час | окрикавши |