окроплений
ОКРОПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окропити. Перед очима Анатолія все ще стояло то усміхнене, то окроплене слізьми обличчя Клари... (Руд., Остання шабля, 1959, 498); * Образно. Косарю, брате мій! Дзвінка твоя коса, А голос молодий, окроплений росою, Пливе, розходячись, під теплі небеса (Рильський, Поеми, 1957, 24); // окроплено, безос. присудк. сл. З релігійним благословенством окроплено машину.. і всіх присутніх святою водою (Фр., II, 1950, 367).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окроплений | окроплена | окроплене | окроплені |
Родовий | окропленого | окропленої | окропленого | окроплених |
Давальний | окропленому | окропленій | окропленому | окропленим |
Знахідний | окроплений, окропленого | окроплену | окроплене | окроплені, окроплених |
Орудний | окропленим | окропленою | окропленим | окропленими |
Місцевий | на/у окропленому, окропленім | на/у окропленій | на/у окропленому, окропленім | на/у окроплених |