окулус
ОКУЛУС, -а, ч. Вікно витягнутої форми із загостреними кінцями в кутах; нагадує своєю формою бичаче око. Поряд з горизонтальною інколи отримувало і вертикальну форму. Горищне вікно часто застосовувалося у спорудах європейського Середньовіччя. Пізніше, в стилях бароко, класицизмі, рококо влаштовувалось над вхідними дверима для кращого освітлення тамбура, вестибюля, а також на аттиках, мансардах і навіть в падугах парадних приміщень (наприклад, аванзал з <бичачим оком> у Версалі).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окулус | окулуси |
Родовий | окулуса | окулусів |
Давальний | окулусові, окулусу | окулусам |
Знахідний | окулус | окулуси |
Орудний | окулусом | окулусами |
Місцевий | на/у окулусі | на/у окулусах |
Кличний | окулусе | окулуси |