олтар
ОЛТАР, я, ч., церк. Те саме, що вівтар. Іфігенія ворушить багаття на олтарі, щоб ясніше горіло, поправляє покраси (Л. Укр., І, 1951, 160); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений; до його вже потім приставлена новіша церква (Н.-Лев., II, 1956, 401).
@ Приносити (принести, віддати і т. ін. ) на олтар вітчизни (перемоги, науки і т. ін. ), уроч. - те саме, що Приносити (принести і т. ін. ) на вівтар вітчизни (перемоги, науки і т. ін .) (див. вівтар). Серед 28 героїв-панфіловців, які хоробро захищали Москву, були росіяни, українці, казахи, киргизи. У передсмертній записці вони писали: - Ми приносимо своє життя на олтар Вітчизни (Ком. Укр., 5, 1965, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | олтар | олтарі |
Родовий | олтаря | олтарів |
Давальний | олтареві, олтарю | олтарям |
Знахідний | олтар | олтарі |
Орудний | олтарем | олтарями |
Місцевий | на/у олтарі | на/у олтарях |
Кличний | олтарю | олтарі |