омлівати
ОМЛІВАТИ, аю, аєш, недок., ОМЛІТИ, ію, ієш, док., рідко. Те саме, що зомлівати 1. Він спочиває, омліває часом, прокидається і знов повзе на дні комишевого моря (Коцюб., І, 1955, 367); Мотря тихенько вийшла надвір та трохи не омліла... Перед нею стояла літ десяти дівчинка, в одній сорочці, об 'юшеній кров 'ю (Мирний, І, 1949, 411); Я був сам. Сам-один. Ні звуку, ні шелесту. Німо й урочисто. А доокола... Омлів, як глянув. Дика первобутня природа (Хотк., II, 1966, 313); Так і серце моє - мов дитя те кволеньке, Розказати мені не зуміє - Чого щире воно омліває частенько, Чи бажає чого, чи шкодіє (Манж., Тв., 1955, 135); Руки наші не омліють, Скосим луг бігцем (Пісні та романси.., II, 1956, 72).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | омліваю | омліваємо |
2 особа | омліваєш | омліваєте |
3 особа | омліває | омлівають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | омліватиму | омліватимемо |
2 особа | омліватимеш | омліватимете |
3 особа | омліватиме | омліватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | омлівав | омлівали |
Жіночий рід | омлівала | |
Середній рід | омлівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | омліваймо | |
2 особа | омлівай | омлівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | омліваючи | |
Минулий час | омлівавши |