омріяний
ОМРІЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до омріяти. Було видно, що він весь живе, горить цією давно омріяною і, мабуть, не раз обдуманою бойовою операцією - обійти місто через острів Хортицю (Баш, На.. дорозі, 1967, 244); Кучеряві схили, зелень і мла ховали від Максимових очей омріяне з дитинства місто (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 103); Настав омріяний кращими умами людства час, коли земля наша десятками й сотнями тисяч народжує таланти в усіх галузях знань, в усіх видах мистецтва... (Наука.., 9, 1961, 33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | омріяний | омріяна | омріяне | омріяні |
Родовий | омріяного | омріяної | омріяного | омріяних |
Давальний | омріяному | омріяній | омріяному | омріяним |
Знахідний | омріяний, омріяного | омріяну | омріяне | омріяні, омріяних |
Орудний | омріяним | омріяною | омріяним | омріяними |
Місцевий | на/у омріяному, омріянім | на/у омріяній | на/у омріяному, омріянім | на/у омріяних |