он-он
ОН-ОН, ОН-ОН-ОН, част. вказ., розм. Підсил. до он 1 (уживається при вказуванні на більш віддалений предмет). [2-га дівчина:] Дівчата, бачите он-он під гіркою манячать дві тополі?! (Вас., III, 1960, 11); Але так по-справжньому і не бачив її [весни]. Поки він дивиться в одне місце, а Настечка вже тиче пальцем в інше: - Он-он - пішла! (Стельмах, II, 1962, 125).