оплінь
ОПЛІНЬ, леня, ч. 1. Дерев'яна подушка на осі воза для опори короба.
2. тільки мн. Перекладини на копилах саней для скріплення полозків. Сани, обліплені дітворою, повернулись до шпаристого містка, пішли затоки, хтось вивалився з опленів (Стельмах, І, 1962, 7); Утлі санчата тонули в кучугурах по самі оплені (Кучер, Зол. руки, 1948, 177); Тим часом.. в 'їздили.. сани з сіном. Викладені широко: не видно ні полозків, ні опленів, ні штилів - тільки вила стирчать збоку (Мушк., Чорний хліб, 1960, 141).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оплінь | оплені |
Родовий | опленя | опленів |
Давальний | опленеві, опленю | опленям |
Знахідний | оплінь | оплені |
Орудний | оплінем | опленями |
Місцевий | на/у оплені | на/у опленях |
Кличний | опленю | оплені |