орава
ОРАВА, и, ж., розм. Великий гурт людей; юрба, натовп. Тут половців вся орава.. Проти міста поплила (Фр., XIII, 1954, 369); Ціла орава кінних стражників гасала по ярмарку (Головко, II, 1957, 255); Позаду возів бігла орава хлопчаків (Смолич, Мир.., 1958, 192); // Велика, багатодітна родина. Надія сім'ї - Улас. Як не є, найстарший, йому і випадає честь допомогти батькам нагодувати хлібом насущним оту білоштанну ораву (Тют., Вир, 1964, 48).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | орава | орави |
Родовий | орави | орав |
Давальний | ораві | оравам |
Знахідний | ораву | орави |
Орудний | оравою | оравами |
Місцевий | на/у ораві | на/у оравах |
Кличний | ораво | орави |