ординський
ОРДИНСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до орда 1. Твій край татарським стиснуто арканом, Ординські коні стоптують твій край (Бажан, Роки, 1957, 227); // Такий, як в ординця, ординців; власт. ординцю, ординцям. Він [вершник] заганяв коней з характерним ординським вигукуванням (Ле, Хмельницький, І, 1957, 352).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ординський | ординська | ординське | ординські |
Родовий | ординського | ординської | ординського | ординських |
Давальний | ординському | ординській | ординському | ординським |
Знахідний | ординський, ординського | ординську | ординське | ординські, ординських |
Орудний | ординським | ординською | ординським | ординськими |
Місцевий | на/у ординському, ординськім | на/у ординській | на/у ординському, ординськім | на/у ординських |