осанна
ОСАННА, и, ж. 1. церк. Молитовний вигук стародавніх євреїв і християн. - О люди! люди! - Чабан якийсь біжить, кричить - Пророчество Ієремія, Ісаія збулось! збулось! У нас.. месія Родився вчора! - Загуло у Віфлеємі на майдані: - Месія! Іісус! Осанна! (Шевч., II, 1963, 363).
2. перен., заст. Уславлення кого-, чого-небудь; слава, хвала. Моя книжка - осанна вічному, творчому життю.. Коли читаю її.., переживаю минулі хвилини (У. Кравч., Вибр., 1958, 285).
Співати (вигукувати і т. ін. ) осанну кому, заст. - славити, хвалити кого-небудь.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осанна | осанни |
Родовий | осанни | осанн |
Давальний | осанні | осаннам |
Знахідний | осанну | осанни |
Орудний | осанною | осаннами |
Місцевий | на/у осанні | на/у осаннах |
Кличний | осанно | осанни |