освоєний
ОСВОЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до освоїти. На освоєних землях запровадили спеціальну сівозміну (Хлібороб Укр., 6, 1965, 18); Всупереч його сподіванням, виявилось, що автострада уже була освоєна (Гончар, III, 1959, 433); - Дикі Вівці давно вигибли від пазурів та зубів Вовків.., а освоєні чоловіком, укривають незліченними отарами широкі степи та високі полонини (Фр., IV, 1950, 120); // освоєно, безос. присудк. сл. Ставкову площу освоєно для розведення коропа (Наука.., 10, 1956, 21).
2. у знач. прикм., рідко. Який освоївся з ким-, чим-небудь, призвичаївся до когось, чогось. Наш війт був ще недавно вибраний, то й не зовсім іще освоєний з панами (Фр., II, 1950, 32).
3. у знач. прикм., діал. Ознайомлений. - Освоєні поверховно з поодинокими галузями наук.., думають [жінки], що вони справді доволі озброєні супроти вимог життя (Коб., І, 1956, 71).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | освоєний | освоєна | освоєне | освоєні |
Родовий | освоєного | освоєної | освоєного | освоєних |
Давальний | освоєному | освоєній | освоєному | освоєним |
Знахідний | освоєний, освоєного | освоєну | освоєне | освоєні, освоєних |
Орудний | освоєним | освоєною | освоєним | освоєними |
Місцевий | на/у освоєному, освоєнім | на/у освоєній | на/у освоєному, освоєнім | на/у освоєних |