особливий
ОСОБЛИВИЙ, а, е. 1. Який чимось виділяється серед інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. Місцевість надзвичайно гарна, а ярмарок особливий, якого я ніколи не бачив (Коцюб., III, 1956, 308); Пісня в житті нашого народу має особливе, виняткове значення й місце (Ю. Янов., V, 1959, 179); Нічого особливого він поки що не вигадав. Просто навчився економніше використовувати робочі години (Ткач, Плем'я.., 1961, 121); // Характерний лише для певного предмета, явища, певної особи і т. ін.; своєрідний, специфічний. В крамниці було повно люду; високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (Коцюб., І, 1955, 253); Завіса підіймається, в залу віє холодом сцени, старими фарбами й тим особливим запахом куліс, що завше є незмінний у кожному театрі (Ю. Янов., II, 1959, 19); І кожен рух батьків - особливий, і кожне слово батькове - як заповіт (Головко, II, 1957, 391); // Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву. На початку жовтня прийшла в Раїм оказія. Сюди вона приходила разів три-чотири на рік, тому дожидали її з особливим нетерпінням (Тулуб, В степу.., 1964, 290); Він з особливою увагою розглядав маленьку степову станцію (Панч, Синів.., 1959, 3); Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Тют., Вир, 1964, 157).
2. Який має спеціальне завдання, призначення. Особливий відділ.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | особливий | особлива | особливе | особливі |
Родовий | особливого | особливої | особливого | особливих |
Давальний | особливому | особливій | особливому | особливим |
Знахідний | особливий, особливого | особливу | особливе | особливі, особливих |
Орудний | особливим | особливою | особливим | особливими |
Місцевий | на/у особливому, особливім | на/у особливій | на/у особливому, особливім | на/у особливих |