отим
ОТИМ, спол., розм. Тому, через те. Отим мені і жаль стане Матері небоги, Що вона його так любить (Шевч., II, 1953, 442); - Ну, у мене буде сьогодні мій добрий геній.. І я біжу, лечу, щоб.. по заслузі його стрінути. Отим-то я сяду на фіакра (Хотк., І, 1966, 41).
Отим бо й ба; Отим то й ба - в тім-то й справа. Та де та ярина взялась? У мене ще на жито орють. Отим то й ба, що живете Відколи, дядьку, а не чули (Шевч., II, 1953, 408).
отой
ОТОЙ, ота, оте; займ. вказ., розм. Підсил. до той; ось той; от той. Бодай кати їх постинали, Отих царів, катів людських (Шевч., II, 1953, 75); Дядьку мій! Весна настала краща, Ніж ота, що так тоді цвіла! (Рильський, II, 1960, 17); // Уживається при згадуванні кого-, чого-небудь раніше названого, уже відомого. От знову ридання оті навіснії У грудях мені закипають (Л. Укр., І, 1951, 75); - Пальто моє, оте - зелене.. мигнуло мені в очах (Головко, І , 1957, 475); На городі зустрілася [Килина] з Настею Шетою. Настя була не сама - коло неї стовбичив отой приїжджий студент із квадратними плечима (Гуц., Передчуття.., 1971, 163).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | отой | ота | оте | оті |
Родовий | отого | отієї, отої | отого | отих |
Давальний | отому | отій | отому | отим |
Знахідний | отой, отого | оту | оте | оті, отих |
Орудний | отим | отою, отією | отим | отими |
Місцевий | на/у отому, отім | на/у отій | на/у отому, отім | на/у отих |