отроковиця
ОТРОКОВИЦЯ, і, ж., заст. Дівчинка-підліток. І муз британських небилиці Тривожать сон отроковиці (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 73); Отроковиця білявенька, спітніла, розхристана, з кісками в усі боки, вела та й вела співака чубатого до Мономахового трону (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 540).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отроковиця | отроковиці |
Родовий | отроковиці | отроковиць |
Давальний | отроковиці | отроковицям |
Знахідний | отроковицю | отроковиць |
Орудний | отроковицею | отроковицями |
Місцевий | на/у отроковиці | на/у отроковицях |
Кличний | отроковице | отроковиці |