отуманення
ОТУМАНЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. отуманити і отуманитися. Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно її уста (Коб., II, 1956, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отуманення | отуманення |
Родовий | отуманення | отуманень |
Давальний | отуманенню | отуманенням |
Знахідний | отуманення | отуманення |
Орудний | отуманенням | отуманеннями |
Місцевий | на/у отуманенні | на/у отуманеннях |
Кличний | отуманення | отуманення |