отуречувати
ОТУРЕЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОТУРЕЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Примушувати перейти на турецьку мову, засвоїти турецькі звичаї, культуру і т. ін.; // Робити турецьким за мовою, звичаями, культурою і т. ін. Їм [турецьким феодалам] не вдалось отуречити слов'янські народи, які стійко і мужньо боролися проти своїх поневолювачів (Нова іст., 1957, 69).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отуречую | отуречуємо |
2 особа | отуречуєш | отуречуєте |
3 особа | отуречує | отуречують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отуречуватиму | отуречуватимемо |
2 особа | отуречуватимеш | отуречуватимете |
3 особа | отуречуватиме | отуречуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | отуречував | отуречували |
Жіночий рід | отуречувала | |
Середній рід | отуречувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отуречуймо | |
2 особа | отуречуй | отуречуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | отуречуючи | |
Минулий час | отуречувавши |