охати
ОХАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Вигукувати "ох", виражаючи почуття здивування, захоплення, радості, болю, горя, співчуття і т. ін. - Ох, бабусю! тепер я усе згадала!.. Що се ти зо мною наробила?.. - Так, охаючи, казала панна хорунжівна (Кв.-Осн., II, 1956, 205); Того ж таки тижня самого занедужала панночка. Охає і стогне, і кричить (Вовчок, І, 1955, 113); Підвівся [панотець], сів, зловив руками болючу ногу та й стогнав. Стогнав і охав, аж гомін лісом котився (Март., Тв., 1954, 221); Текля охала, хрестилася і тягла Юру швидше геть (Смолич, II, 1958, 40); Артамонов намагався думати про батьків, як вони зрадіють, побачивши його, як будуть охати й ахати, пританцьовуючи від радості (Дмит., Розлука, 1957, 127).
2. Утворювати звуки, схожі на вигук "ох". Зала знову важко охає від оплесків (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 22).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охаю | охаємо |
2 особа | охаєш | охаєте |
3 особа | охає | охають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охатиму | охатимемо |
2 особа | охатимеш | охатимете |
3 особа | охатиме | охатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | охав | охали |
Жіночий рід | охала | |
Середній рід | охало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охаймо | |
2 особа | охай | охайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | охаючи | |
Минулий час | охавши |