охлялий
ОХЛЯЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до охляти. В степу до них приєднались нові, охлялі від недороду селяни, і вже разом вирішили шукати заробітку на шахтах (Панч, Синів.., 1959, 16); На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (Стельмах, І, 1962, 341); // у знач. прикм. Тинялись по базару козаки в скривавлених завоях, стомлені, закурені, обшарпані, охлялі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 174); У шкільну сторожку зносило охлялих диких гусей, приморожених чорногузів, живучих голубів-синяків (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193); * Образно. Та мовчить охлялий вітер, ледве он схитнув він дуба й знов одскочив... (Тич., II, 1957, 245).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | охлялий | охляла | охляле | охлялі |
Родовий | охлялого | охлялої | охлялого | охлялих |
Давальний | охлялому | охлялій | охлялому | охлялим |
Знахідний | охлялий, охлялого | охлялу | охляле | охлялі, охлялих |
Орудний | охлялим | охлялою | охлялим | охлялими |
Місцевий | на/у охлялому, охлялім | на/у охлялій | на/у охлялому, охлялім | на/у охлялих |