оцей
ОЦЕЙ, оця, оце, займ., вказ. Підсил. до цей; ось цей. Тяжко мені, боже милий, Носити самому Оці думи (Шевч., II, 1963, 213); Йому починав подобатися оцей немилосердний брехун (Стельмах, І, 1962, 497); Зовсім зненацька захопило сьогодні Тоню нове оце почуття, гаряче сколихнуло душу (Гончар, Тронка, 1963, 50).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оцей | оця | оце | оці |
Родовий | оцього | оцієї | оцього | оцих |
Давальний | оцьому | оцій | оцьому | оцим |
Знахідний | оций, оцього | оцю | оце | оці, оцих |
Орудний | оцим | оцією | оцим | оцими |
Місцевий | на/у оцьому, оцім | на/у оцій | на/у оцьому, оцім | на/у оцих |