оціпенілий
ОЦІПЕНІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до оціпеніти. Оціпенілий, зіщулений від страху і захоплення.., дивиться Розгуляєв на.. велетенський щит (Довж., Зач. Десна, 1957, 451); // у знач. прикм. Оленці байдуже те все - тепер уже ніщо не може пройняти її оціпенілої душі (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 87).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оціпенілий | оціпеніла | оціпеніле | оціпенілі |
Родовий | оціпенілого | оціпенілої | оціпенілого | оціпенілих |
Давальний | оціпенілому | оціпенілій | оціпенілому | оціпенілим |
Знахідний | оціпенілий, оціпенілого | оціпенілу | оціпеніле | оціпенілі, оціпенілих |
Орудний | оціпенілим | оціпенілою | оціпенілим | оціпенілими |
Місцевий | на/у оціпенілому, оціпенілім | на/у оціпенілій | на/у оціпенілому, оціпенілім | на/у оціпенілих |